Статья посвящена деятельности гениального конструктора и изобретателя, подданного Российской империи Б. Г. Луцкого во время его проживания в немецком городе Гарбурге. Приведены неизвестные и малоизвестные факты о конструкторской и изобретательской деятельности Б. Г. Луцкого в период 1889 - 1890 гг. Установлено, что во время работы в Гарбурге, на фабрике "Кеберс Айзенверк", Б. Г. Луцкий получил четыре патента на изобретения, и на их основе разработал новые конструкции вертикальных газовых двигателей внутреннего сгорания. Эти двигатели стали прототипом всех современных рядных вертикальных двигателей внутреннего сгорания, у которых коленчатый вал расположен под цилиндром. Такая уникальная архитектура двигателей внутреннего сгорания в истории моторостроения сохранилась под названием "Молот тип" системы Луцкого. Установлено, что двигатели Б. Г. Луцкого отличались от двигателей, разработанных другими конструкторами и компаниями того времени, очень низким потреблением газа. На Гамбургской торгово-промышленной выставке 1889 года двигатели Б. Г. Луцкого были награждены золотыми медалями, а сам конструктор был награжден дипломом Гамбургского окружного союза немецких инженеров за выдающиеся достижения в моторостроении.

На основі фактів, викладених в наративних джерелах, засобах масової інформації та опублікованих наукових дослідженнях, висвітлено діяльність І. Й. Дронга протягом 60 - 80-х років ХХ ст. Зазначено основні проблеми дослідження цього періоду діяльності конструктора. Визначено напрямок діяльності Івана Йосиповича на різноманітних адміністративних посадах, зокрема в міністерстві автотракторної промисловості СРСР. Визначено зміст та напрямки роботи І. Й. Дронга в Науковому автотракторному інституті з просування принципово нової схеми інтегрального трактора ЛТЗ-145. Здійснено спробу об'єктивної оцінки конструкції тракторів інтегральної та класичної схеми, перспектив їх впровадження у виробництво на фоні тенденцій в економіці та державному управлінні СРСР. На основі викладених фактів зроблено висновок про об'єктивну принциповість позиції, зайнятої І. Й. Дронгом в суперництві концепцій тракторів. Визначено, що в сформованих обставинах неможливо було перебороти бюрократичну систему з метою впровадження у виробництво концептуально нової машини.

Відомий вчений-гідролог і академік Всеукраїнської академії наук (1929), академік Всесоюзної академії сільськогосподарських наук (1935) Євген Володимирович Оппоков є засновником практичної та наукової гідрології в Україні. Розкрито його шлях у науці та роль у розвитку та становленні української школи наукової гідрології у 30-х роках ХХ ст. Його життєвий шлях закінчився передчасно через необірунтований політичний наклеп, за яким його було страчено.

Статтю присвячено книгам з приватної книгозбірні одного з викладачів Київської політехніки, що були подаровані бібліотеці на початку її формування. Зроблено спробу дослідження видань з різних галузей науки і техніки, а також навчальних посібників ХIХ ст.; історії їх побутування, шляхом ретельного вивчення поліграфічних елементів (обкладинок, форзаців, титульних листів), друкарських і власницьких печаток, дарчих написів та інших книжкових маргіналій. Зібрані нечисленні біографічні дані власника і викладача нарисної геометрії ісидора Григоровича Рекашева та інформація про іншого дарувальника і професора Київського університету І. І. Рахманінова. Стаття включає свідчення про майже тридцять видань російською, німецькою, французькою та англійською мовами, авторами яких є видатні вчені, викладачі університетів і різних технічних навчальних закладів, інженери країн Європи і Росії. Хронологічні рамки: 1804 - 1889. Серед видань і унікальні підручники початку ХIХ ст. з математики, механіки, астрономії, фізики, що до сьогоднішнього дня лишаються видатними зразками навчальної літератури. Кожне з представлених творів є цінною науковою пам'яткою, що відображає певний історичний етап становлення і розвитку окремих наукових дисциплін та навчальних посібників для політехнічної школи. Для написання статті використано офіційні документи та історичні матеріали Київського політехнічного інституту початку ХХ ст. (що збереглися в бібліотеці); матеріали сайтів київських вищих навчальних закладів (зокрема, Київського Національного університету ім. Т. Г. Шевченка) та електронних ресурсів з питань історії і розвитку вищої технічної освіти в Україні.

Показана история конверсионных разработок в СССР в 60 - 70-х гг. ХХ ст., когда в связи с открытием на территории страны новых месторождений нефти и газа, возникла потребность в переориентации отработавших свой ресурс авиационных газотурбинных двигателей для наземных работ с целью использования их в энергетике и на транспорте. Ведущая роль в этом процессе принадлежала ученым и сотрудникам Киевского политехнического института. Параллельно здесь была организована подготовка специалистов-газотурбинистов; это было единственное в Советском Союзе подразделение, в котором на протяжении 10 лет готовили специалистов для газовой промышленности.

Исследованы особенности творческого пути главного конструктора жидкостных ракетных двигателей (ЖРД) В. П. Глушко и история создания им самого мощного ЖРД РД-170. Показано нарастание его творческого потенциала, приведшее к его созданию. Раскрыты особенности создания ЖРД и связанные с этим трудности. Показана структура ЖРД открытого и закрытого типа и их различия. Освещены некоторые особенности планирования развития ракетной техники и ЖРД. В частности противоречия между Глушко и Королевым по поводу ракетных топлив. Рассмотрение базируется на публикациях участников этих событий и документах Глушко.

Проаналізовано значення суднобудування та Чорноморського Військово-Морського флоту у процесі формування економічного потенціалу і виробничої спеціалізації Півдня України. Визначено особливості функціонування бюрократичного апарату органів управління морськими справами. Звернуто увагу на діяльність головних командирів Чорноморського флоту і портів І. де Траверсе та О. С. Грейга. Досліджено основні технічні новації, що запроваджувалися в цей період: збільшення терміну експлуатації суден та удосконалення процесу їх ремонту. Сфокусовано погляд на модернізації виробничої бази (насамперед Миколаївського адміралтейства, а саме побудови та удосконалення елінгів, оснащення майстерень сучасними устаткуваннями). Визначено характер суднобудування та дій Чорноморського флоту у відповідності до розвитку світового суднобудування. Показано динаміку поповнення флоту новими кораблями та описано конструктивно-технічні зміни, що були внесені кораблебудівниками Півдня України до певних типів суден. Вказано на причини та закономірності економічної кризи Херсонського адміралтейства. В той же час, дізнаємося про матеріальне становище Севастополя у досліджуваний період. В епіцентрі уваги автора знаходиться криза феодально-кріпосницької системи господарювання, економічна відсталість, що впливали на рентабельність роботи верфей Півдня України.

Стисло висвітлено основні віхи життя та науково-педагогічної діяльності відомого вченого-астронома, п'ятого директора Астрономічної обсерваторії Київського університету Св. Володимира. Показана його роль в подальшому розвитку наукових досліджень в обсерваторії і відзначена плідна праця Р. П. Фогеля на ниві педагогічної діяльності в Київському університеті Св. Володимира та на Вищих жіночих курсах.

Висвітлено внесок академіка Б. Є. Веденєєва у будівництво гідроелектростанцій на річці Іртиш. Розробки та пропозиції, висунуті видатним діячем вітчизняної гідроенергетики, відіграли значну роль у створенні нових важливих джерел дешевої електроенергії, що живлять великі райони Алтаю і Східного Казахстану. У 30-х роках ХХ ст. Б. Є. Веденєєв оцінював гідрогеологічні умови річки Іртиш, як дуже сприятливі для будівництва каскаду ГЕС. Тому що на ділянці від озера Зайсан до Семипалатинська існувала можливість усі греблі зводити на міцній скельній основі. Він також вказував, що умови рельєфу тут дуже зручні для гідротехнічного будівництва: долина річки Іртиш не дуже широка і має ряд звужень, отже її природно-історичні умови дозволяли використовувати величезні потужності річки без зведення дорогих гідротехнічних споруд.

Рассмотрена история создания уникальных пневматических шарообразных колес для самолетов, автомобилей и других транспортных средств, которые изобрел и запатентовал во многих странах мира гениальный, но малоизвестный в настоящее время инженер и изобретатель Б. Г. Луцкой. Описаны конструкции уникальных колес для самолетов и автомобилей, которые в 1932 г. разработал Б. Г. Луцкой. В 1934 г. на базе этих колес он создал универсальное шасси для самолетов, которое позволяло им осуществлять посадку как на землю, так и на воду. Известный британский аэрокосмический инженер и конструктор Леонард Г. Крамп считает, что эти колеса могут быть использованы в качестве шасси и стабилизирующих индукторов для "летающих тарелок". В том же 1934 г. Б. Г. Луцкой разработал очень оригинальный автомобиль, который вместо четырех колес имел всего лишь два. Этот двухколесный одноколейный автомобиль имел контуры кузова, которые сливались с контурами его пневматических шарообразных колес. За счет этого автомобиль приобретал форму полностью обтекаемого тела, которая способствовала уменьшению сопротивления воздуха при его движении. Идеи, заложенные Б. Г. Луцким при создании пневматических шарообразных колес, до настоящего времени используются конструкторами при разработке современных транспортных средств. Приведены краткие сведения о деятельности Б. Г. Луцкого и его приоритете в создании многих конструкций в области моторостроения, автомобилестроения и авиастроения.

Висвітлено внесок видатного вітчизняного діяча, вченого, інженера-конструктора О. С. Раєвського в розвиток вітчизняного паровозобудування. Показано історію створення основних типів паровозів, які експлуатувалися на території України та в Російській Імперії. Висвітлено причини створення нових типів паровозів, а також модернізація вже існуючих. Проаналізовано діяльність інженера О. С. Раєвського в галузі паровозобудування. Висвітлено його основні експерименти в галузі паровозобудування, які він намагався втілити вжиття. Надано оцінку його науковій роботі, а також проаналізовано та висвітлено, що крім позитивних моментів під час створення більш потужних паровозів було багато й недоліків, які виявлено вже під час експлуатації нових типів паровозів на залізницях Російської Імперії. Висвітлено історію діяльності Харківського паровозобудівного заводу під керівництвом начальника паровозотехнічної контори О. С. Раєвського.

Проведено аналіз генезису конструкції ручних ткацьких верстатів за матеріалами роботи експедиційного дослідження території Українського Полісся. До вивчення залучено найбільш характерні зразки ручних ткацьких верстатів з території Волині та Рівненщини, а також простежено їх зв'язок. Проведено аналіз генезису конструкції ручних ткацьких верстатів за процесу їх вдосконалення з моделями вертикального та горизонтального типів. Для пояснення генезису вдосконалення конструкції ткацьких верстатів використано значну кількість спеціальних термінів, що пояснюють і розширюють уявлення про їх будову. З метою отримання достатньої кількості відомостей під час аналізу зазначеного питання використано різні методи дослідження: загальнонаукові, міждисциплінарні, власне історичні та джерелознавчо-історіографічні. Показано зв'язок виготовлення ткацьких верстатів з використанням переважаючих для вказаних територій видів лісової рослинності.

Висвітлено творчий шлях Григорія Васильовича Кісунько. Розглянуто питання його навчання та фахового становлення. Визначено внесок Г. В. Кісунька в оборону Москви в часи Великої Вітчизняної війни, вдосконаленні систем протиповітряної оборони, виявлення прихованого потенціалу радіолокаційних станцій які використовувались. Досліджено доробок: в розробці першої вітчизняної зенітно-ракетної системи протиповітряної оборони С-25, розробці рухомої ЗРС С-75. Проаналізована діяльність Г. В. Кісунько та комплексний підхід до розробки першої в світі системи протиракетної оборони "А", створенні систем А-35 та А-35М. Досліджено, що в основі системи ПРО ідея визначення координат цілі методом трьох дальностей. Розглянуто науковий доробок вченого в теорію розповсюдження радіохвиль, створенні нового напрямку в прикладній радіофізиці.

Досліджено стан авіаційної промисловості України в першій половині 20-х років ХХ ст. Відзначено, що розвиток галузі характеризувалась, з одного боку, ліквідацією старих заводів, що вели свою історію з часів Першої світової війни, або з довоєнних. Ця ліквідація могла бути практично одномоментною (для дрібних підприємств), або ж набувала форми більш чи менш тривалої "агонії" (заводи "Анатра"). З іншого боку, з'являються нові підприємства і в першу чергу, Київський авіазавод. Така хаотична картина зумовлювалась, насамперед, відсутністю чіткого бачення майбутнього галузі як з боку союзного, так і українського керівництва. Виробництво авіатехніки було зведене до мінімум, підприємства ж займались в основному ремонтом.

Стаття присвячена випускнику Київського політехнічного інституту, видатному вченому, винахіднику, громадському діячеві професору Юрію Валентиновичу Ланге. Мета даної публікації - заповнити прогалини в історії життя та діяльності непересічної для України особистості, відновлення пам'яті про добре відомого в 1920-і роки науковця-педагога, зачинателя громадського руху винахідників України, фундатора Української асоціації робітників винахідників та журналу "За винахідництво". На основі документів, виявлених в архівах України, простежуються важливі етапи науково-педагогічної діяльності вченого, наведено приклади його творчої співпраці, зокрема з відомим вченим фізиком-метеорологом професором М. П. Мишкіним. Окремо висвітлено інноваційна діяльність Ю. В. Ланге, надано перелік основних винаходів, створених ним самостійно або у співавторстві. Частина документів, на які дані посилання публікується вперше.

Висвітлено питання про будівництво дешевих залізниць в Російській Імперії в часи так званого "золотого десятиріччя" (1865 - 1875) становлення та експлуатації залізничної мережі. Відряджений влітку 1869 р. Міністром шляхів сполучення графом В. А. Бобринським для огляду дешевих залізниць в Німеччині, Данії і особливо у Швеції та Норвегії В. В. Салов познайомився на місці з системою будівництва та експлуатації шведських і норвезьких залізниць, загальний опис яких склав головну частину його статті "Постройка и эксплуатация дешевых железных дорог" (1870). Стаття В. В. Салова, опублікована на 142 сторінках, стала своєрідним посібником та інформацією до дії для залізничників 70 - 90-рр. ХIХ - початку ХХ ст. Вона тривалий час була настільною книгою для тих будівельників, які будували дешеві залізниці. Оскільки у даній науковій праці багато статистичних даних, низка рекомендацій щодо зниження вартості будівництва залізниці, то вона сьогодні має не тільки історичний інтерес, але дає можливість сучасним будівельникам користуватися даними В. В. Салова і порівнювати їх у сучасному будівництві дешевих залізниць.

Розглянуто характеристику розвитку вантажного вагонного парку на теренах України у 1875 - 1917 рр., зокрема на Одеській залізниці. Проаналізовано склад вагонного парку, особливості будови вантажних вагонів, збільшення їх вантажопідйомності. Зроблено висновок, що Одеська залізниця зробила свій вагомий внесок у вагонобудування Російської Імперії. Кількість вантажів, що поступали на залізниці, постійно збільшувалась. Проте, збільшення вантажного вагонного парку відбувалось значно повільніше, ніж зростання кількості вантажів. Причиною було те, що протягом багатьох років у Російській Імперії ігнорувався приріст руху існуючих залізниць та те, що новозбудовані лінії були слабо обладнані. Тому в кінці девіяностих років ХIХ ст. відчувалася нестача вантажних вагонів. Наприклад, восени 1896 р. на залізницях не вистачало 739 паровозів та 25 265 вагонів, а у 1898 - 1 166 паровозів та 36 777 вагонів. Середній приріст руху потребував збільшення рухомого складу щорічно на 6 %. і в подальшому вагонів не вистачало, оскільки потужність вагонобудівних підприємств повністю не використовувалась. Вона на початку ХХ ст. сягала близько 50 тисяч вагонів.

Описано основні напрямки в розвитку транспортних вузлів за кордоном у другій половині ХХ ст. Показано концентрацію сортувальної роботи та конструктивні зміни схем сортувальних залізничних станцій. Історія свідчить, що велика увага у зарубіжній практиці післявоєнного періоду приділялася питанням раціонального розміщення реконструйованих і споруджуваних сортувальних станцій. У більшості випадків сортувальні станції розвивалися протягом тривалого часу у відповідності з приватними інтересами залізничних товариств. Зміна економіки країн і умов роботи залізниць у другій половині ХХ ст. зумовили більш раціональне розміщення сортувальних станцій на усій мережі залізниць кожної конкретної країни. Історія науки і техніки засвідчує, що сучасні сортувальні станції зарубіжних залізниць в ході реконструкції обладнуються новітніми технічними пристроями, які забезпечують автоматичне встановлення маршрутів, автоматичне гальмування вагонів з допомогою сповільнювачів та ін. Дослідження проблеми концентрації сортувальної роботи і конструктивних схем сортувальних станцій надзвичайно актуальні і в наш час.

Висвітлено внесок інженера і академіка І. Г. Александрова (1875 - 1936) у вирішення проблем енергетичного забезпечення Східного Сибіру. Показано роль ріки Ангара у становленні народного господарства СРСР. Проблема Ангари в наукових працях І. Г. Александрова переросла у проблему докорінного перетворення усього Східного Сибіру. У розробках проблеми Ангари І. Г. Александров не залишав поза своєї уваги питання розвитку культури населення Східного Сибіру, який кардинально змінював свій вигляд після спорудження великих енергетичних і промислових підприємств. Науковець та інженер, він, тим не менше, наголошував на необхідності створення сприятливих побутових умов для людей, пов'язаних прямо чи опосередковано з індустріальним прогресуванням краю. Іван Гаврилович розглядав проблему Ангаро-Єнісею не тільки як учений та інженер, але і як державний діяч, який дбає про те, щоб посилення технічної і економічної могутності країни вело до зростання добробуту і культури населення.

Відображено історичний розвиток та становлення школи мостобудування. Висвітлений вагомий внесок видатних вчених у розвиток вітчизняної мостобудівної школи. Актуальним завданням сучасної науки залишається усебічне вивчення історії мостобудування. У спорудах виникає чимало ушкоджень; багато споруд у міру зміни умов експлуатації залізниць мають потребу в реконструкції і посиленні. Для забезпечення нормальної роботи мостових споруд і тривалого строку їх служби виконується комплекс робіт, пов'язаних з обстеженням, випробуваннями, оцінкою вантажопідйомності і надійності, ремонтом, посиленням і реконструкцією. Обстеження, випробування виконуються з використанням сучасних методів дослідження з застосуванням новітніх приладів. Оцінка вантажопідйомності і надійності в комплексі робіт з утримання споруд має особливе значення. Під час вирішення цих задач необхідно широко використати сучасні методи розрахунку, випробувань і експериментальних досліджень. Роботи з ремонту і реконструкції повинні бути максимально механізовані, з застосуванням нових матеріалів і новітніх методів технологій, що забезпечують високу якість робіт з мінімальним стисненням руху поїздів і максимальним забезпеченням безпеки їх руху. І все це досягається завдяки клопіткій праці видатних вчених-інженерів, які сприяли розвитку мостобудування.